Ні, ти не знаєш добре України,
Якщо на Запоріжжі не бував,
Де небо – то від хвиль дніпрових синє,
То золоте – від степових заграв.
Де на весь світ хоралить колосками
У січах кров'ю зрошена земля.
Де кожен дім і міст, і навіть камінь
Народу невмирущість прославля.
Де сяйво з вод висотують турбіни,
А Хортиця сурмить, як пароплав…
Ні, ти не знаєш добре України,
Якщо на Запоріжжі не бував.
Якщо на Запоріжжі не бував,
Де небо – то від хвиль дніпрових синє,
То золоте – від степових заграв.
Де на весь світ хоралить колосками
У січах кров'ю зрошена земля.
Де кожен дім і міст, і навіть камінь
Народу невмирущість прославля.
Де сяйво з вод висотують турбіни,
А Хортиця сурмить, як пароплав…
Ні, ти не знаєш добре України,
Якщо на Запоріжжі не бував.
Петро Ребро
Петро Павлович Ребро
Петро́ Па́влович Ребро́ (* 19 травня 1932, c. Білоцерківка — 22 березня 2014) — український поет, журналіст, гуморист і сатирик, громадський і культурний діяч.
Петро Павлович Ребро народився 19 травня 1932 року в селі Білоцерківці, Куйбишевського району, Запорізької області, в родині колгоспника.
Творчість
Друкується з 1946 року. Перша збірка віршів «Заспів» вийшла в 1955 році. Нині в доробку письменника — сто книг для дорослих і дітей загальний наклад — понад 5 млн прим. Значна частина з них побачила світ у роки незалежності України. Це , зокрема,«Вибрані твори» в 5-ти томах, гумористична серія «Козацькі жарти» 12 книг, веселий календар «Козацький сміховник», трилогія «Сміхотерапія» «Помаранчевий сміх», «Майдан Усмішки», «Сміходерка», збірки «Острів Байди», «Моя Білоцерківка» лірика, «Ображений Гусак» байки, «Петрів батіг» епіграми, «Веселі дуелі» пародії, літературознавча серія «Українська Мекка», дослідження «Т.Шевченко і Запоріжжя» у двох книгах, книжки для дітей «Квіти мають імена», «Трінь і Трінька» та ін.
Поет. Автор збірок ліричних і сатиричних поезій «Заспів» (1955), «Вітер з Дніпра» (1957), «Проти шерсті» (1958), «Родичі сонця» (1961), «Проміння серця» (1962), «Перо під ребро» (1963), «Гірке причастя» (1964), «Людяність» (1965), «Запорізька веселка», «Заячі вуса» (1967), «Вогнярі» (1971), «Порохівниця» (1972), «Могорич» (1974), «Криця» (1975), «Листи до земляків» (1976), «Гаряча прокатка», «Побратимство» (1979); драматичної поеми «Заграва над Хортицею» (1980); книжок нарисів і віршів «У сусідів по планеті» (1960), документальних повістей «Грім над Запоріжжям», «Ніжна сталь» (1969); літературознавчого дослідження «Над синім Дніпром — Буревісник» (О. М. Горький на Запоріжжі, 1973); книжок для дітей «Сонечко», «Чому заєць косоокий» (1958), «Найсмачніші огірки» (1959), «Солов'ята» (1961), «Мій тато — сталевар», «Дірочка від бублика» (1962)
В перекладі на російську мову вийшли збірки поезій «Жди солдата» (1972), «Таблетки с перцем» (1966), «Воробьишки» (1962) та ін.
Працював також у жанрі поетичного перекладу.
Твори П. Ребра перекладені на багато мов народів СНД і світу. Вони ввійшли до антологій, календарів, шкільних підручників тощо.
Останні десять років — керівник (головний редактор) науково-редакційного підрозділу з підготовки та випуску серії книг «Реабілітовані історією». За його редакцією побачили світ 4 книги названої серії, тритомник «Повернені імена», десять випусків альманаху-щорічника «Спокута» та ін.
Григорій Лютий
Григорій Іванович Лютий (*7 лютого 1949 р., Гуляйполе, Запорізька область) — український поет. Народився в сім'ї вчителів. Освіта-вища філологічна. У 1973 році закінчив Запорізький педагогічний інститут. Учителював, працював у районній газеті.
Друкуватись у періодиці почав із 1964 року.
Видав поетичні книги «Крилатий корінь», «Крона вічності», «Червона літера вогню», «Хліб любові», «Я воду пив з твого лиця», «Гуляйполе», дитячу збірку «Світлана» та разом із співаком і композитором Анатолієм Сердюком — пісенник «Пісні гуляйпільського краю». Представляв українську поезію на багатьох всеукраїнських і міжнародних форумах. В тому числі був єдиним делегатом од Спілки письменників України на Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Москві в 1985 році.
Нині живе в Запоріжжі, очолює Запорізьку обласну організацію Національної спілки письменників України.
ВИШИВАНКА
Посміхалась дитина, бігла полем у сні,
Небеса умивали рідні очка ясні.
І цвіла вишиванка, що з вогню воскреша,
Й мов барвистий метелик, поруч гралась душа...
― Ти скажи мені, тату, що за дивна земля
Почала прилітати в сни мої звіддаля?
І ласкава, як мама, і, мов казка, без меж...
Ти коли мене, тату, в землю ту повезеш?
— Ой, дитя моє, ластів’я моє,
Народив тебе теплий край.
То Вкраїнонька нас пригадує,
Стука в серденько: прилітай.
Не загою вік я в тут землю путь,
Там слова пісень у садах ростуть.
Ми з тих ясних зір, ми з тих чистих вод.
Ми — одна душа, ми — один народ...
Я посивів тут, а живу я — там...
Тих сердечних пут не розбить літам.
Там, де ти біжиш, я біжу малий,
В ріднім краї жить я судьбу молив...
Обцілують хай твої ніженьки
Землю матірну у доріженьки...
У доріженьки, у яруженьки...
Білі лебеді, сиві руженьки...
Посміхалась дитина, бігла полем у сні,
Небеса умивали рідні очка ясні.
І цвіла вишиванка, що з вогню воскреша,
Й, мов барвистий метелик, поруч гралась душа.
Вранці очі, як мальви, у дитяти цвіли:
― Ти скажи мені, мамо, ми поїдем коли?
Край дороги тополя там, як Божа сльоза,
Там живе наша доля, там живе, не згаса...
Ми з тих ясних зір, ми з тих чистих вод.
Ми — одна душа, ми — один народ!
У жовтні 2014 року відбулася зустріч учнів 9 класів з нашими місцевими письменниками Г.Лютим та Я. Яковенко
ДО НАС ЗАВІТАЛА ПОЕЗІЯ.
ЯНА ЯКОВЕНКО
Мама своїй донечці
Льолю вишивала,
Вузлики на пам’ять
Донечці в’язала.
Розв’яжеться ниточка –
Наче рілля чорна.
Пізнає дитиночка
Прадідівські корені.
Розв’яжеться ниточка –
Червона кровинка –
Козацькі заграви
Побачить дитинка.
Носи, доню, льолечку
Без гонору й пихи,
Я сюди зашила
Слово проти лиха.
Носи, доню, льолечку,
Тримай прямо спину,
Бо тобі Вкраїноньку
Піднімать, дитино...
***
***
Є у мами хвостик –
Хвостик-Малоростик.
Пустотливий, наче в киці,
Вигляда із-за спідниці.
Хоче мама прибирати –
Хвостик – слідом по кімнаті.
Сяде мама на хвилину –
Моститься він на коліна.
Як обід готують в кухні –
Лізе носиком у кухлик;
А коли лягають спати –
Любить хвостик поспівати.
Мама хвостик дуже любить,
Його хвалить і голубить.
І ніхто у цілім світі
Їх не зможе розлучити.
Яковенко Яна Володимирівна народилася 11.12.1976 року в звичайному провінційному місті Гуляйполе в типовій радянській сім’ї. У 1999 році отримала диплом філолога Запорізького, тоді ще державного, університету.
Працює на сьогодні в Центрі розвитку дитини “Надія”, де вчить дошкільнят основам рідної мови. Має почесні грамоти та подяки від Управління освіти і науки Запорізької облдержадміністрації.
Є духовним провідником Рідної Православної Віри, а також головою Запорізького осередку Об’єднання молодих батьків “Берегиня Роду”, засновником сайта патріотичного виховання “Берегиня Роду” — http://www.bereginya-rodu.org
Член НСПУ з 2006 року.
Учасник наради молодих письменників у Криму 2005 р.
Має збірку віршів “Босоніж”.
Друкувалася в колективних поетичних збірниках: “Перевесло”, “Середмісття”, “Зачарований Дніпро”, “Січовий Парнас”, “Зорі над морем”; у всеукраїнських літературних альманахах: “Дніпро”, “Хортиця”; у журналах “Джміль”, “Дошкільне виховання”.
У жовтні 2014 року в колегіумі "Елінт" відбулася зістріч з нашими місцевими письмениками Г.Лютим та Я.Яковенко.
Кривоший Олександр Петрович – відомий історик, журналіст та громадський діяч. Народився 1962 року в с. Різдвянка Новомиколаївського району, Запорізької області. Закінчив Запорізький державний університет.(1985) Жіночу проблематику в межах історії України ХVI - першої половини XVII ст. досліджує від 1994 року. Захистив дисертацію «Жінка в суспільному житті України (друга половина ХVI - перша половина XVII ст.)» (1997). Кандидат історичних наук за спеціальністю «історія України». Диплом кандидата наук КН №013225.
Основна проблематика наукових досліджень – традиції та повсякденне життя жінок України раннього нового часу.
Кривоший О.П. є автором 130 наукових праць, трьохсот публіцистичних статей, оповідань, новел і нарисів, а також 8 монографій, чотирьох навчальних посібників та художньо-публіцистичної книги.
Серед них: монографії «Жінка в суспільному житті України за часів козаччини» (1998), «Материзна. Жінка в правовій культурі українського народу Х- перша половина ХVІІ ст.» (2002), «Лабіринтами рівності. Жінки в громадсько-політичному житті Запорізького краю. 1917-1930» (2011). «Вона мені не слугою, а милим товаришем була…» Традиції та повсякденне життя жінок козацької України: очима істориків та мовою документів».(2011) (підготовлено до друку), «Материнський бунт. Вся правда».(2011), «Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні» (1999) (співавтор), «Українки в історії» (2004, 2006) (у співавторстві), посібники «Історія української Держави та Конституція для наймолодших» (2010) (підготовлено до друку) «Побут та повсякденне життя жінок на сторінках історії України ХVІ – середини ХVІІ ст. (2011), довідкові видання, «Довідник з історії України» (Т.3.)(1999) (співавтор), «Довідник з історії України» (2001) (співавтор), «Українське козацтво: Мала енциклопедія» (2002), (2006) (співавтор) та інших.
У 2010 році побачила світ художньо-публіцистична книга О. Кривошия «Батькові чоботи». Її презентація відбулась на флагманському кораблі ВМС України фрегаті «Гетьман Сагайдачний», та на підводному човні «Запоріжжя». За підсумками 2010 року Міністерство Оборони України визнало «Батькові чоботи» однією з кращих художньо-публіцистичних книжок про історію становлення Збройних Сил та Військово Морських Сил незалежної України.
З 1992р. він бере участь у роботі Всеукраїнських та міжнародних наукових конференцій і форумів, де керує роботою секцій та виступає із доповідями.
Був науковим керівником та співвиконавцем дослідницьких проектів «Жіноче обличчя історії України».(2002-2007), «Жінка і війна. Сторінки української історії» (2007), «Kosaks Wars in Gender Context» (2010), «Теоретичні та практичні засади гендерної політики у Збройних Силах України» (2011) та інш.
Активний громадський діяч. У 1990 - 1993рр. співорганізатор та керівник прес-служби громадської організації Запорізький комітет солдатських матерів та Всеукраїнської організації солдатських матерів (ОСМУ). З 1995р. співзасновник та виконавчий директор Запорізького міського фонду соціального та правового захисту сімей військовозобов`язаних, загиблих при виконанні службових обов`язків у мирний час.
Ініціатор спорудження та автор проекту першого на теренах СНД пам`ятника військовослужбовцям, загиблим при виконанні службових обов`язків у мирний час.(м. Запоріжжя, 1997р.). Ініціатор встановлення у Збройних силах України Дня солдатської матері.(2011)
Нагороджений: орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» ІІІ ст. (2009), орденом Української Православної Церкви «Преподобного Нестора Літописця ІІІст.» (2009), медаллю «Захиснику Вітчизни» (1999), відзнакою Міністерства Оборони України медаллю «15 років Збройним Силам України» (2006), медаллю «За особистий внесок у розвиток міста Запоріжжя» (2010), медаллю «За сприяння Збройним Силам України» (2010)
У жовтні 2014 року в колегіумі "Елінт" відбулася зістріч з нашими місцевими письмениками Г.Лютим та Я.Яковенко.
Олександр Кривоший
Основна проблематика наукових досліджень – традиції та повсякденне життя жінок України раннього нового часу.
Кривоший О.П. є автором 130 наукових праць, трьохсот публіцистичних статей, оповідань, новел і нарисів, а також 8 монографій, чотирьох навчальних посібників та художньо-публіцистичної книги.
Серед них: монографії «Жінка в суспільному житті України за часів козаччини» (1998), «Материзна. Жінка в правовій культурі українського народу Х- перша половина ХVІІ ст.» (2002), «Лабіринтами рівності. Жінки в громадсько-політичному житті Запорізького краю. 1917-1930» (2011). «Вона мені не слугою, а милим товаришем була…» Традиції та повсякденне життя жінок козацької України: очима істориків та мовою документів».(2011) (підготовлено до друку), «Материнський бунт. Вся правда».(2011), «Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні» (1999) (співавтор), «Українки в історії» (2004, 2006) (у співавторстві), посібники «Історія української Держави та Конституція для наймолодших» (2010) (підготовлено до друку) «Побут та повсякденне життя жінок на сторінках історії України ХVІ – середини ХVІІ ст. (2011), довідкові видання, «Довідник з історії України» (Т.3.)(1999) (співавтор), «Довідник з історії України» (2001) (співавтор), «Українське козацтво: Мала енциклопедія» (2002), (2006) (співавтор) та інших.
У 2010 році побачила світ художньо-публіцистична книга О. Кривошия «Батькові чоботи». Її презентація відбулась на флагманському кораблі ВМС України фрегаті «Гетьман Сагайдачний», та на підводному човні «Запоріжжя». За підсумками 2010 року Міністерство Оборони України визнало «Батькові чоботи» однією з кращих художньо-публіцистичних книжок про історію становлення Збройних Сил та Військово Морських Сил незалежної України.
З 1992р. він бере участь у роботі Всеукраїнських та міжнародних наукових конференцій і форумів, де керує роботою секцій та виступає із доповідями.
Був науковим керівником та співвиконавцем дослідницьких проектів «Жіноче обличчя історії України».(2002-2007), «Жінка і війна. Сторінки української історії» (2007), «Kosaks Wars in Gender Context» (2010), «Теоретичні та практичні засади гендерної політики у Збройних Силах України» (2011) та інш.
Активний громадський діяч. У 1990 - 1993рр. співорганізатор та керівник прес-служби громадської організації Запорізький комітет солдатських матерів та Всеукраїнської організації солдатських матерів (ОСМУ). З 1995р. співзасновник та виконавчий директор Запорізького міського фонду соціального та правового захисту сімей військовозобов`язаних, загиблих при виконанні службових обов`язків у мирний час.
Ініціатор спорудження та автор проекту першого на теренах СНД пам`ятника військовослужбовцям, загиблим при виконанні службових обов`язків у мирний час.(м. Запоріжжя, 1997р.). Ініціатор встановлення у Збройних силах України Дня солдатської матері.(2011)
Нагороджений: орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» ІІІ ст. (2009), орденом Української Православної Церкви «Преподобного Нестора Літописця ІІІст.» (2009), медаллю «Захиснику Вітчизни» (1999), відзнакою Міністерства Оборони України медаллю «15 років Збройним Силам України» (2006), медаллю «За особистий внесок у розвиток міста Запоріжжя» (2010), медаллю «За сприяння Збройним Силам України» (2010)
Традиції та повсякденне життя
жінок козацької України
Художні твори Олександра Кривошия
1. Кривоший О.П. Зупиніться журавлики… //Педагог. - 1984. - 7 груд.
2. Кривоший О.П. Батькові чоботи. //Педагог. - 1985. – 24 трав.
3. Кривоший О.П. Експериментатор. //Ленінським шляхом. - 1987. – 28 квіт.
4. Кривоший О.П. Миттєвості літа. //Комсомолець Запоріжжя. – 1987. – 8 серп.
5. Кривоший О.П. Берег осені. //Ленінським шляхом. - 1987. – 1 жовт.
6. Кривоший О.П. Зоряний слід. //Запоріз. правда – 1988. – 1 трав.
7. Кривоший О.П. Лиха година // Хлібороб України. 1988. - №7. (775) – С.39.
8. Кривоший О.П. Літня казка. // Ленінським шляхом. - 1988. – 4 серп.
9. Кривоший О.П. Чаєнятко. // Запоріз. правда – 1988. – 2 верес.
10. Кривоший О.П. «Я прощаю, мамо…». //Ленінським шляхом. - 1988. – 24 груд.
11. Кривоший О.П. Сніг. //Запоріз. правда – 1989. – 8 січня.
12. Кривоший О.П. Я прощаю, мамо… // Запоріз. правда – 1990. – 18 лют.
13. Кривоший О.П. Окопи // Хортиця /Упор. П.П.Ребро. Дніпропетровськ – 1990. – С.83-87.
14. Кривоший О.П. Випадкова сповідь. //Запоріз. правда. 1992. - 26 лист.
15. Кривоший О.П. Чаєнятко // Військо України. – 2010. – №5 - С.53.
16. Кривоший О.П. Стару гріє не кожух…. //Хортиця. 2010. №3, - С.49-52.
17. Кривоший О.П. Батькові чоботи. // Хортиця. 2010. №3, - С.53-54.
18. Кривоший О.П. Випадкова сповідь. // Хортиця. 2010. №3, - С.54-56.
19. Кривоший О.П. Батькові чоботи. - Запоріжжя, 2010. – 138с.
20. Окопи. // Військо України. – 2010. – №6 - С. 44-45.
21. Окопи.// http://www.vu.mil.gov.ua/index.php?part=article&id=1165
2. Кривоший О.П. Батькові чоботи. //Педагог. - 1985. – 24 трав.
3. Кривоший О.П. Експериментатор. //Ленінським шляхом. - 1987. – 28 квіт.
4. Кривоший О.П. Миттєвості літа. //Комсомолець Запоріжжя. – 1987. – 8 серп.
5. Кривоший О.П. Берег осені. //Ленінським шляхом. - 1987. – 1 жовт.
6. Кривоший О.П. Зоряний слід. //Запоріз. правда – 1988. – 1 трав.
7. Кривоший О.П. Лиха година // Хлібороб України. 1988. - №7. (775) – С.39.
8. Кривоший О.П. Літня казка. // Ленінським шляхом. - 1988. – 4 серп.
9. Кривоший О.П. Чаєнятко. // Запоріз. правда – 1988. – 2 верес.
10. Кривоший О.П. «Я прощаю, мамо…». //Ленінським шляхом. - 1988. – 24 груд.
11. Кривоший О.П. Сніг. //Запоріз. правда – 1989. – 8 січня.
12. Кривоший О.П. Я прощаю, мамо… // Запоріз. правда – 1990. – 18 лют.
13. Кривоший О.П. Окопи // Хортиця /Упор. П.П.Ребро. Дніпропетровськ – 1990. – С.83-87.
14. Кривоший О.П. Випадкова сповідь. //Запоріз. правда. 1992. - 26 лист.
15. Кривоший О.П. Чаєнятко // Військо України. – 2010. – №5 - С.53.
16. Кривоший О.П. Стару гріє не кожух…. //Хортиця. 2010. №3, - С.49-52.
17. Кривоший О.П. Батькові чоботи. // Хортиця. 2010. №3, - С.53-54.
18. Кривоший О.П. Випадкова сповідь. // Хортиця. 2010. №3, - С.54-56.
19. Кривоший О.П. Батькові чоботи. - Запоріжжя, 2010. – 138с.
20. Окопи. // Військо України. – 2010. – №6 - С. 44-45.
21. Окопи.// http://www.vu.mil.gov.ua/index.php?part=article&id=1165
Немає коментарів:
Дописати коментар